Адаптація дитини до садочка в запитаннях і відповідях

​

Причин віддавати дитину в дитячий садок достатньо: звичайна необхідність вийти на роботу або бажання привчити дитину до колективу. Як би то не було, для початку слід з'ясувати, чи готова ваш дитина опинитися в незнайомій обстановці, та ще й перебувати під керівництвом чужої людини?

​

Про те, що до школи дитину треба готувати, знають усі. А от про те, що і до вступу в  заклад дошкільної освіти малюка треба теж готувати, багато хто з батьків не здогадується. В інших випадках це питання починає хвилювати батьків занадто пізно – коли вони безпосередньо вже зучтрічаються з труднощами звикання (адаптації) дитини до нових умов, або коли до першого відвідання дитячого садка залишається всього кілька днів. Між тим, якщо дитину не готувати заздалегідь до цієї важливої в її житті події, це може призвести до неприємних і навіть тяжких наслідків.

​

Так що ж це є – адаптація до дитячого садка?

​

Чи існує ідеальний час, щоб віддати дитину до дитячого садка з найменшими стражданнями для неї і батьків?

Такого періоду не існує. Це абсолютно індивідуальний момент, на який впливає багато чинників. Утім, приблизно у віці чотирьох років однолітки стають для дитини настільки цікавими, що вона може надовго «забути» про маму. Саме в цей віковий період пізнання і дослідження світу стає самоціллю для дитини, тому вона легко «лине у вирій» і легше «відривається» від мами.

​

Що робити батькам, які змушені віддати дітей раніше «ідеального» часу? Чи потрібно їм вживати якихось додаткових заходів?

Звісно. Якщо є потреба в ранній адаптації дитини до дитячого садка, треба її до цього готувати. Важливо, щоб перша розлука з мамою відбувалася не в дитячому садку. До першого візиту в дитячий садок у дитини повинен бути досвід перебування без мами, тобто з іншими дорослими. Легше адаптуються діти, які до дитячого садка уже залишалися з бабусею, дідусем, нянею.

​

Що батьки мають розповісти дитині про дитячий садок?

Дитина повинна розуміти, що таке дитячий садок, які правила там діють, чим вона там займатиметься, та найголовніше — коли саме за нею прийдуть батьки.

​

Чи правда, що для м’якої адаптації дитині спочатку варто відвідувати дитячий садок на декілька годин?

Перший візит — просте знайомство з групою і педагогом може тривати кілька хвилин. Потім дитину можна залишити на 20 хвилин на прогулянці. Те, наскільки швидко можна збільшувати час перебування в дитячому садку, залежить від стану дитини. Якщо дитина не плаче, із апетитом їсть, радісно грається і навіть не хоче йти із садочка додому (рідко, але таке буває), то наступного дня її можна привести у садочок одразу на кілька годин. Однак якщо протягом 20 хвилин дитина не припиняє плакати ні на хвилину, то приводити її в садочок одразу на кілька годин — однозначно рано. У такому випадку час перебування дитини в садочку наступного дня можна збільшити максимум на 20 хвилин

.

Які ще правила дадуть змогу полегшити адаптацію малюка?
 

Насамперед батькам потрібно познайомити дитину з дитячим садком та вихователем. Перше враження надзвичайно важливе, тому його треба організувати правильно. Знайомство з дитячим садком має відбутися на вечірній прогулянці. Тут дитина побачить найголовніше для неї: дітей із садка забирають!

Важливо розуміти, як сприймає дитина перший візит до дитячого садка. Чому? На що це впливає?

Так, розуміти, якою бачить ситуацію дитина, — надзвичайно важливо. Ба, більше, у ситуації, коли ви не розумієте поведінку малюка, спробуйте подивитися на події очима дитини. Що вона бачить із позиції свого досвіду, зокрема точки свого зросту. Часто такий аналіз повністю пояснює поведінку дитини і, як наслідок, змінює дії дорослих у майбутньому. А в ситуації адаптації таке розуміння убезпечить дитину від зайвих сліз і страждань, а маму — від переживань, коли вона вимушена залишити заплаканого малюка в групі. Він віритиме словам мами: «Я за тобою прийду», оскільки сам бачив, як забирають інших дітей. Тепер ситуація стає для нього зрозумілою.

​

Дитина не відпускає маму з дитячого садка. Чи варто залишати малюка, який плаче, якщо вихователі запевняють, що «усі через це проходять», «він швидко заспокоїться» тощо?

Варто чи не варто — залежить від серйозності намірів батьків. Якщо водити дитину в садок — тверде рішення, якщо є потреба в дитячому садку, то батькам доводиться приймати сльози, які супроводжують адаптацію. Вихователі це розуміють, тому і говорять, що «усі через це проходять». Якщо гострої потреби в дитячому садку немає і батьки просто «вирішили спробувати поводити», то можна не залишати малюка, який плаче: забрати його додому і не мучити.

Дитина плаче вранці і навідріз відмовляється йти в дитячий садок — як реагувати? Чи потрібно її заспокоювати чи ліпше дати змогу просто виплакатися? А якщо все-таки заспокоювати, то як правильно це робити?

Дитина плаче, бо сумує через розлуку з мамою. Дитині важливо виплакати цю печаль. Тому однозначно не варто придушувати сльози чи забороняти дитині плакати, насміхатися над нею чи дорікати за такі емоції. Можна спробувати переключити увагу дитини на щось позитивне. Можна будувати спільні плани: «Коли я прийду за тобою, ми разом підемо… і робитимемо…».

​

Дитина плаче і відмовляється йти в садок, але вихователі запевняють, що малюк швидко забуває про своє горе і спокійно грається, коли мама йде. Чому він так поводиться і що з цим робити?

Таку поведінку можна називати «концерт для мами». Здебільшого заспокоїти дитину мамі не вдається. Тому поки мама поруч, у дитини жевріє надія, що вона не залишить її у дитячому садку й передумає. Тобто дитина перебуває у стані тривожної невизначеності. Печаль можуть змінити гнів і відчай. Усі ці емоції дитина бурхливо виражає за допомогою плачу. Коли мама зачиняє за собою двері, дитина заспокоюється, бо все уже сталося — її знову залишили в дитячому садку, нічого не змінити. Дитина приймає цю ситуацію і йде гратися. Боротися з такою поведінкою непотрібно. Вона мине само собою, коли дитина остаточно адаптується.

​

Чи правильно діяти за принципом «не плакатимеш сьогодні — отримаєш подарунок/морозиво/мультик»?
Не варто так робити. Щоб зрозуміти, чому це неправильний принцип, поставте себе на місце дитини. Уявіть, що у вас щось трапилося і через це у вас виникло багато емоцій. Ви хочете поділитися цими емоціями із найближчою людиною, а вона вам говорить: «Не хочу тебе чути. Помовч! Я тобі за це морозиво куплю».

Що виходить за межі стандартної адаптації до дитячого садка? У якому випадку батькам треба бити на сполох?

Якщо тривалий час немає жодної позитивної динаміки, батькам варто виявити занепокоєння. А також, якщо дитина не йде на контакт із вихователем навіть через два тижні після того, як почала відвідувати дитячий садок. Те, чи буде адаптація успішною, значною мірою залежить від контакту «дитина — вихователь». Якщо дитина прийме педагога як «свого дорослого», то все буде добре. Якщо дитина боїться вихователя і уникає спілкування з ним, адаптація не відбудеться.

​

Як довго може тривати адаптація?

Іноді до року. Зазвичай це ті випадки, які обтяжені частими захворюваннями: «Тиждень ходимо — три тижні сидимо вдома, лікуємося». Через три тижні «лікарняного» адаптація починається фактично з нуля.

 10 ПОРАД, ЯК ВБЕРЕГТИ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН І ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС ВІЙНИ

Серед основних правил є 5 компонентів: здоровий сон, збалансоване харчування, щоденна фізична активність, спілкування та позитивні емоції.

1. Читайте новини не більше 1 разу на годину
Не сидіть постійно в телефоні. Читайте новини не більше 1 разу на годину, адже ситуація за цей час не зміниться кардинально, а ви зможете зберегти спокій.

      2. Інформаційна гігієна: довіряйте офіційним джерелам
Ви можете моніторити ситуацію за основними офіційними джерелами зв’язку. Це найкраще зробити в Телеграм-каналі: підписатися на Телеграм Президента, Суспільне Новини, УНІАН, Укрінформ, Держспецзв’язку, ДСНС України та інші українські ЗМІ в пошуку.

   3. Зберігайте спокій

Ми розуміємо, що зберігати спокій в умовах війни дуже важко, але обов’язково щось робіть. Згадайте слова відомого психолога Карнегі: Будьте зайняті! Це найдешевші ліки на землі — і одні з найбільш ефективних!

     4. Турбуйтеся про когось
Сьогодні в Україні волонтером став майже кожен: ресторани готують обіди для тероборони, жінки і молодь плетуть маскувальні сітки, збирають продукти, ліки, необхідні речі. Долучіться до волонтерської діяльності: плетіть сітки для маскування, поділіться продуктами довготривалого зберігання, принесіть з дому ті речі, які можуть знадобитися для людей, які евакуйовані і перебувають у нашому місті. Поділіться їжею з одинокими людьми, які живуть неподалік від вас.

5. Будьте фізично активні
Робіть звичні справи: готуйте, прибирайте в домі, складайте речі в шафі, мийте посуд, приберіть в саду чи на присадибній ділянці. Фізична активність має бути щоденною, вона відволікає від негативних думок.

6. Читайте дітям казки
Казка – найкраща терапія і заспокійливе для дитини. Читайте книги, обговорюйте сюжети, аналізуйте повчальні притчі. Якщо не маєте сил читати, послухайте аудіоказки. 

7. Обіймайте рідних і друзів
Пам’ятайте, що найкращі речі не купити за гроші. А серед них: обійми, посмішки, підтримка, теплі дзвінки із запитанням «Як ви?», моральна підтримка.

8. Вирішуйте проблеми по мірі надходження
Переживайте неприємності лише по мірі їх надходження. Не потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку події. Такі думки точно не слугуватимуть емоційній стабільності. 

9. Моліться за наших захисників
 Ми лягаємо вночі з єдиною мрією – прокинутися вранці живими! Моліться за наших захисників і Збройні Сили України!

10. Важливо мати план дій

Безпечні доторки (ніжні, турботливі, чуйні та комфортні для дитини). За

надійної безпечної прив’язаності дитина розслабляється та обм’якає в обіймах

турботливого дорослого. Цьому допомагає вся наша природа.

Зоровий контакт (тривалий і комфортний зоровий контакт). Такий тип зорового контакту є однією з ознак надійної прив’язаності. Ми наче отримуємо сигнал «З цією людиною мені добре, разом ми впораємося, все добре та надійно».

М о в л е н н є в и й контакт (м’який, спокійний та мелодійний голос).

Дорослий заспокоює та стишує дитину за допомогою свого голосу Взаємодія в спонтанності та грі (дорослий використовує уяву та бавиться з дитиною). Ігри – один із найприродніших спосіб взаємодії батьків з дітьми.

Емоційна чутливість (зчитування сигналів про стан дитини без слів). Батьки помічають мінімальні зміни в поведінці та вигляді дитини. Це і є батьківською інтуїцією. Часто батькам необхідно просто заспокоїтися, і система «зчитування дитини» підкаже, як діяти і що робити в контакті з дитиною.

Взаємодія в спонтанності та грі (дорослий використовує уяву та бавиться з дитиною). Ігри – один із найприродніших спосіб взаємодії батьків з дітьми.

 АЛГОРИТМ РОБОТИ З ВЛАСНИМ СТРЕСОМ

Ви – незамінна людина в житті дитини. Ви становите її опору та даєте

стишення, пояснюєте та скеровуєте, захищаєте та говорите, що «все

минуло, ти в безпеці». Бути такою людиною можливо за умови власного

стишення й стабільності. Тож розробімо разом дієвий алгоритм управ-

ління власними стресами!

1-Й КРОК: РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО Є СТРЕСОВИМИ ФАКТОРАМИ ДЛЯ ВАС.

2-Й КРОК: РОЗУМІННЯ ВЛАСНИХ ПРОЯВІВ СТРЕСУ – «СИГНАЛІВ SOS».

 Наприклад:

■■дратівливість або надмірна вимогливість;

■■конфліктність;

■■зменшення здатності виконувати розумову роботу;

■■погіршення концентрації уваги та забудькуватість;

■■поганий сон;

■■тривожність;

■■відчуття напруження в тілі;

■■біль у спині та шиї;

■■часті головні болі, мігрені;

■■біль у шлунку (стресові гастрити), розлади шлунку;

■■підвищені артеріальний тиск та пульс;

■■зміна апетиту (або весь час хочеться щось «жувати», або відсутність апе-

титу);

■■висипи на шкірі, «дряпання» шкіри;

■■болі в грудях; погіршення існуючих проблем зі здоров’ям;

■■схильність до застуд/грипу та повільніше відновлення.

3-Й КРОК: ВИКОРИСТАННЯ НАВИЧОК ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВОЇ

НАПРУЖЕНОСТІ ТА ПЕРЕЖИВАНЬ.

Вкрай важливо навчитися «перемикати» стресові переживання на фізичну активність, яка допоможе зняти тілесне напруження і «відпрацювати» адреналін, що виділяється у нас у стресових ситуаціях.

4-Й КРОК: ОКРЕСЛЕННЯ ЗОНИ ВАШОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Проаналізуйте, чи є серед ваших стресорів (крок 1) такі, на які ви маєте змогу

вплинути; визначте, у чому саме полягає цей вплив. У цьому вам допоможе відповідь на поставлене собі запитання: «Що в цій ситуації (стресорі) залежить від мене, а що ні?»

Як ви долаєте стресове напруження? Що вам допомагає розслабитися?

Ефективними можуть бути такі дії:

■■зупинитися й подихати – глибоко та сконцентровано:.

■■проста фізична діяльність: наведіть лад на своєму робочому столі чи в кімнаті, винесіть сміття, переберіть одяг, полийте квіти, зробіть гімнастику, просто пройдіться;

■■посміятися до сліз: пожартуйте / розкажіть анекдот / подивіться смішне відео в інтернеті;

■■виконати релаксаційні вправи: медитації;

■■спорт: бокс, йога, біг, велосипед тощо.__

4-Й КРОК: ОКРЕСЛЕННЯ ЗОНИ ВАШОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Проаналізуйте, чи є серед ваших стресорів (крок 1) такі, на які ви маєте змогу

вплинути; визначте, у чому саме полягає цей вплив. У цьому вам допоможе відповідь на поставлене собі запитання: «Що в цій ситуації (стресорі) залежить від мене, а що ні?»

5-Й КРОК: СКЛАДАННЯ ПЛАНУ ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ З МЕТОЮ

РОЗВИТКУ НЕОБХІДНИХ НАВИЧОК.

Ця навичка обов’язково має перебувати в зоні вашої відповідальності,

її надбання залежить виключно від вас. Тобто людина, яка зрозуміла

природу свого стресу, може «зростати» в ньому, відточуючи потрібні на-

вички для подолання його впливу.

Бажана навичка для подолання стресу (Чого я хочу навчитися?)

Методи розвитку цієї навички (Як я можу цього навчитися?)

Експрес-методи розслаблення ■■Умитися холодною водою.

■■Зняти взуття та поставити ноги всією поверхнею ступні на підлогу.

■■Обпертися спиною об спинку стільця.

■■Випити склянку води.

■■Помасажувати зону лоба між бровами та скроні.

■■Обійнятися з безпечною людиною / обійняти дитину.

■■Потрясти кистями рук.

■■Переглянути фото з відпочинку.

■■Погладити кота чи собаку.

■■Випити теплого чаю.